Хто Я? Де свобода? Де межі?.. Про зв’язок культури з цими базовими запитаннями міркує Оксана Дащаківська, керівниця Західноукраїнське представництво Міжнародного фонду “Відродження”, політологиня, учасниця візійної групи Конгресу культури «Перехід 1989»:
«Для багатьох символом зміни та побудови нового світу було падіння Берлінської стіни. Міркуючи сьогодні про падіння Берлінського муру, думаю не про Східну і Західну Німеччину, не про війну світів, а про те, що за весь цей час — і 30 років по тому, мури не перестали будувати. Будують їх держави, бо все ще в інших державах бачать ворогів, щоб запобігти нелегальним мігрантам і навіть поширенню хвороб. Будують люди. Бачили, скільки непрозорих суцільно закритих парканів стало останнім часом, щоб не бачили, не судили. Будує наша свідомість: за цим слідкуємо, на щось не зважаємо. Ми в цей період зростання якості людського життя не придумали іншого, як і далі будувати стіни. Бо лише оточенні власними мурами, ми почуваємося безпечно. Та чи належно ми оцінюємо загрози? Коли загроза стає новою можливістю? Чи має то зрозуміти мур? Як би там не було, але мур — то і є наша культура. Вона засновується на трактуванні ціннісних вимірів, дозволяє зрозуміти, де свобода, а де вже небезпека, давати відповіді на питання хто Я? І хто МИ? Культура, що відділяє одне від іншого, проводить межу і дає можливість піднятися над. Бо вилізши на мур, — бачиш більше.
Сподіваюся, що на Конгресі Культури зможемо піднятися»
