7-9 вересня 2023 року

ІІІ Конгрес Культури
UKRAINE! UNMUTED: УКРАЇНА БЕРЕ ГОЛОС

Ризик втратити дім, хоч парадоксально, дає можливість повернутися до нього, віднайти його — і себе — наново. Ми — як суспільство — прокинулися від перших вибухів повномасштабної війни, щоб, крім іншого, розпочати рух до спільного дому, подивитися на нього більш уважно, обережно, бережно.

Війна каталізує багато процесів та робить нас — і кожного, і як спільноту — більш категоричними, однозначними, цілеспрямованими там, де у звичних, мирних обставинах було б місце для сумнівів, дискусій, наївних очікувань. Близькість смерті вимагає прямих та чітких відповідей: конкретні ракети посягають на дуже конкретні життєві час та простір цілком конкретних чоловіків, жінок, дітей. Те, що ми зараз досвідчуємо, — воля до руйнації з боку агресора і наша переконаність у власній перемозі, вразливість та виживання, жертовність і  солідарність — потребує часу, мови та внутрішньої сміливості (готовності), щоб бути прожитими, означеними, вбудованими у наші життєписи.

Все ще будучи всередині війни, ми прагнемо намацати, відшукати, винайти потрібні слова та спосіб оповісти про те, що з нами сталося і що відбувається зараз. Яким є досвід культури перед загрозою знищення: що і як творять митці, як працюють інституції, що таке релокація в культурі, як діє культурна дипломатія? Чим нині є культура: формою донесення правди й деконструкції імперського наративу, простором для роботи із травмою та зцілення, зберігачем колективної пам’яті, фундаментом для співжиття? Що ми втратили, але й від чого водночас звільнилися за останні півтора року та що можемо набути? Як переосмислюємо спадщину, переозначуємо міста, відкриваємо справжні обличчя творців української культури, розбиваючи на друзки фальшиві імперські дзеркала? Чим є наші нововіднайдені у цій боротьбі сили, як емпатичність, чутливість, самоорганізованість, горизонтальні зв’язки? Якою спільнотою та державою, зрештою, ми хочемо бути, зокрема після війни, та яка роль культури у їхній побудові? Чому Україна важлива для майбутнього глобально й зокрема Об’єднаної Європи?

Нині ми набуваємо свого голосу, він стає все гучнішим і впевненішим. Ми ті, хто творить свою історію — і хто має виключне право її розповідати. Наш обов’язок — перед собою, перед тими, кого вбила росія (тепер і раніше, впродовж століть), і перед усім світом — зробити UKRAINE! UNMUTED.