«Кінець 80-х, безперечно, найкраще, що могло статися з тобою в юному віці. Злам системи, поразка соцтабору, завершення холодної війни, розвал Радянського Союзу, постання, зрештою, української незалежності — революція особливо прекрасна, коли досягає успіху. І навіть обов’язкове в цьому випадку нагадування про те, що плодами її так чи інакше скористаються негідники, не нівелює значення змін, що відбуваються, і процесів, які започатковуються. Гадаю, нам « молодим людям, які бачили на власні очі й відчували на власній шкірі всі ці зміни й трансформації кінця 80-х, по-своєму пощастило й не пощастило. Пощастило, оскільки перед нами впала стіна й, відповідно, неймовірно розширився обрій можливостей. Не пощастило, оскільки тепер за нас ніхто не відповідав. Далеко не всі змогли з цим упоратись.
Мені насправді кінець 80-х завжди був близький як ідеологічно, так і естетично. Навіть те, що мистецтво того короткого яскравого періоду органічно поєднувало в собі соціальну складову зі складовою масовою, соц-арт із поп-артом, контркультуру з мейнстрімом — навіть це не відштовхувало. Подібна ситуація в культурному полі трапляється не так часто. Такі речі справді відбуваються лише тоді, коли ламаються основи. Це не завжди комфортно, проте завжди повчально. Можу навіть сказати, що далі переслуховую музику 80-х. У ній є відчуття катастрофи. І відчуття щастя»
Сергій Жадан — для «Переходу 1989». Чекаємо зустрічі на Конгресі: Сергій буде учасником дискусії «Культурна деокупація, або гріх просвітництва», а потім — 12 жовтня Жадан і Собаки | Презентацiя альбому “Мадонна”!
