12-14 грудня 2025 року
IV Конгрес Культури
ЗВ’ЯЗОК_РОЗРИВ
Світ стоїть на зв’язках. Людських, професійних, емоційних, історичних, культурних. Ми створюємо зв’язки, і водночас стикаємося з розривами — між поколіннями, містами, інституціями, сенсами. Те, що ще вчора здавалося непохитним, сьогодні руйнується.
Ми живемо в епоху, коли розриви трапляються частіше, ніж зв’язки. Від особистих драм до глобальних криз — ми відчуваємо цей злам на всіх рівнях. Війна, втрати, інформаційний хаос, політичні трансформації, вимушені переселення змушують нас переосмислювати те, що ще донедавна здавалося незмінним.
Проте розрив — це не лише втрата. Це водночас і можливість вийти за межі звичного, осмислити минуле і створити нові зв’язки — міцніші, глибші, справжні. Коли старий лад руйнується, відкривається простір для нового. Це момент, коли можливий стрибок у невідоме, яке ми самі можемо наповнити сенсом. І саме культура здатна провести нас через це.
Але як?
Як зберегти суспільну тканину на тлі руйнувань? Як відновлювати розірвані зв’язки між людьми, громадами, містами та країнами? Які зв’язки цементують наше суспільство, а які, розриваючись, звільняють простір для нового? Як вибудовувати нові зв’язки у часи, коли традиційні системи руйнуються? Яка роль митців, дієвців культури, громадських ініціатив у цьому процесі? І де у цьому всьому місце культурі?
Ми шукатимемо відповіді на ці запитання. Ми говоритимемо про силу культури у відновленні соціальної тканини. Про те, як культура допомагає осмислювати трагедію та знаходити шляхи до майбутнього. Про те, що робити після розриву. Про інституції у часи нестабільності. Про нові моделі співпраці. І, звісно, про зв’язки — з собою, одне з одним, країною та світом.
Культура утримує нас у діалозі, будує мости між поколіннями, територіями, досвідами. Так, розриви неминучі. Але вони не обов’язково означають руйнування — вони можуть означати свободу.
Ми живемо у моменті, коли старі системи більше не працюють, а нові ще не сформовані. Але саме ми маємо право та відповідальність їх створити.
Чи готові ми до цього?
